Персона (1966)

У центрі сюжету — відома акторка Елізабет Фоглер, чиє життя перетворюється на суцільну сцену. Під час одного з виступів вона несподівано замовкає посеред монологу, і ця тиша стає початком її внутрішньої кризи. Публіка сприймає це як художній задум, але сама жінка вже не може повернутися до звичного ритму. Після огляду психолог радить їй усамітнитися, і Елізабет вирушає на узбережжя у супроводі доглядальниці Альми. Проте морське повітря не приносить полегшення. Альма, помітивши стан господині, починає проводити з нею довгі години, розповідаючи історії з власного минулого. Поступово ці розмови стають для акторки своєрідними ліками. Крізь тишу і відчуження вона знову вчиться слухати, відповідати і відчувати. Так, у товаристві простої жінки, зірка знаходить шлях до себе, долаючи психічну кризу та повертаючись до життя.