Кіт, який ненавидів людей (1948)

Чорний кіт із величезними білими очима та гримасою вічного невдоволення ненавидить усе, що пов’язане з людьми: галас, набридливих дітей, пилососи, собак і навіть звичайні прогулянки, які завжди обертаються катастрофою. У безкінечному монолозі, сповненому перебільшень і гіркої іронії, він скаржиться на своє котяче життя, а візуальні жарти підкреслюють кожну типову котячу біду. Та одного дня кіт вирішує: досить! З підручних матеріалів він будує власну ракету й летить на Місяць у пошуках тиші та спокою. Але замість відпочинку на нього чекає справжній кошмар — сюрреалістичний світ, населений божевільними істотами: гігантськими губами, хапаючими руками, літаючими ножами та безліччю абсурдних пасток.