Простір для руху (2025)

Документальний фільм занурює глядача в інтимний світ відомої хореографки Дженн Фрімен, чиє життя змінюється після діагнозу аутизму у 33 роки. Роками вона підкорювала сучасний танець завдяки дисципліні та точності, та водночас боролася з сенсорним перевантаженням і соціальною ізоляцією, не розуміючи причин своїх відчуттів. Отримавши довгоочікуване пояснення, Дженн перетворює власний досвід на першу повнометражну танцювальну постановку, де рух стає мовою самопізнання, а сцена — простором для відвертої розповіді про те, як відчувати світ інакше.