Літо, коли помер Хікару (2025)

У маленькому селі, де час тече повільно, а горизонти здаються вічними, Йошікі та Хікару виросли як два паростки одного дерева. Їхня дружба була тихою гаванню, єдиним порятунком від самотності, доки одне фатальне літо не розірвало цю ідилію. Хікару повернувся іншим — не зовні, але в самій своїй суті. Йошікі відчуває цю зміну кожною клітиною: перед ним сидить істота з обличчям друга, але з порожнечею замість душі. Коли він наважується заговорити про це, Хікару розкривається як щось потойбічне, щось, що вимагає прийняття під загрозою смерті, і водночас зізнається в болісній любові. Розірваний між горем за втраченим другом і жахом перед новою реальністю, Йошікі намагається жити далі, потроху звикаючи до цього чужого Хікару. Але село не спить — дивні події починають проростати крізь буденність, приносячи хаос, який загрожує поглинути їх обох. Це історія про любов, що не відпускає, про страх, що не має імені, і про ціну, яку платить той, хто залишається вірним навіть тоді, коли вірність означає загибель.