Ціпонька (2002)

Роб Шнайдер у ролі крутого перевертня долі — і це вже обіцянка, що наступні сто хвилин ви не встанете з дивана без посмішки. Історія про те, як одного ранку популярна красуння-старшокласниця Джессіка прокидається в тілі сорокарічного чоловіка з сумнівними манерами та ще сумнівнішим гардеробом. Уся її ідеальна школа, залицяльники та соціальний статус лишаються десь у минулому, а попереду — лише вірні подруги, одна з яких має божевільний талант казати правду в очі. Разом вони вирушають на пошуки вкраденого тіла, але головна знахідка чекає не на шкільній автостоянці, а всередині: Джессіка раптом бачить себе збоку — безжальну, поверхневу й таку далеку від людини, якою себе вважала. Це не просто комедія про обмін тілами, а дзеркало, в яке страшно глянути, але без якого не зрозуміти, що справжня краса — не в дзеркалі, а у вчинках. І хоч сюжет простий, як шкільний розклад, акторська гра Шнайдера в ролі дівчини-підлітка перетворює кожну сцену на вибух сміху, а фінальний меседж про те, що кожен наш крок має зворотний бік, лишає після себе теплий післясмак. Це дебют режисера Тома Бреді, і він влучив у саме серце — туди, де живе іронія, дружба та вміння сміятися навіть із власного падіння.