Сьома печатка (1957)

Середньовічний лицар Антоніус Блок, втомлений від безкінечних війн та порожніх обіцянок, зустрічає на пустинному березі Смерть, яка пропонує йому гру в шахи. Ставка проста: його душа проти відстрочки, яка може тривати вічність. Гра розтягується на довгі місяці, і лицар разом із вірним зброєносцем мандрує випаленою чумою шведською землею, де смерть танцює серед живих, а життя втрачає будь-який сенс. Спостерігаючи за розкладом тіл і байдужістю людей, Антоніус поступово наповнюється гіркотою та цинізмом, втрачаючи віру в Бога, кохання та власні ідеали. Коли ж настає фінальний хід, і лицар усвідомлює, що програв партію, він не відчуває страху чи жалю — лише дивний спокій. Але в останню мить у ньому прокидається те благородство, яке він вважав похованим: він помічає, що Смерть відволіклася на молоду пару, що тікає від мору, і Антоніус, жертвуючи своєю миттю спокою, відвертає увагу Смерті на себе, даруючи іншим шанс на життя. Його кінець стає не поразкою, а останнім актом лицарської честі, який перетворює порожню гру на справжній подвиг.