Години (2002)

Три жінки. Три епохи. Один день, що стає вирішальним. Вірджинія творить світ, у якому не може жити сама. Лора ховається в ідеальній оселі, задихаючись від власного відображення. Клариса ловить кожну мить, але не може втримати ту, яка вислизає крізь пальці. Їхні голоси переплітаються крізь десятиліття, немов нитки одного полотна. Кохання, що душить, обов'язок, що рве душу, і свобода, яка виявляється найважчим тягарем. Кожна з них робить крок, після якого назад дороги немає. І лише цокання годинника нагадує: минуле не відпускає, майбутнє не питає дозволу, а справжнє — це лише мить між двома безоднями. Вони шукають вихід, але знаходять лише одне: щоб жити, треба спершу дозволити собі померти — хоч би в одному зі своїх «я».