Місячне сяйво і Валентино (1995)

Втрата коханої людини – це невимовний біль, який залишає по собі порожнечу, котру неможливо заповнити. Героїня цієї історії добре знає, що таке справжня туга: після смерті чоловіка вона наче застигла у власному горі, і жодні вмовляння рідних не можуть повернути їй радість життя. Бажаючи хоч якось відволікти її від важких думок, близькі наймають маляра, аби той оновив стіни її будинку. Та цей чоловік виявляється зовсім не простим робітником – він має рідкісний дар бачити біль інших і торкатися тих струн душі, які, здавалося б, назавжди замовкли. Під час ремонту між ним і господинею виникає тихий, але глибокий зв’язок, що поступово повертає їй смак до життя. Це не історія про кохання з першого погляду, а ніжна розповідь про те, як чуйність і людяність здатні зцілити навіть найпораненіше серце.