Апостол Павло: Диво на шляху в Дамаск (2000)

Саул із Тарса — лють у людській подобі, римський громадянин, улюбленець Ґамаліїла, невблаганний гонитель Церкви. Він стереже одяг убивць Стефана, дихає погрозами й смертю, тягне віруючих у кайдани. Та на шляху до Дамаску небо спалахує сліпучим сяйвом, і голос, від якого тремтить земля, питає: «Савле, Савле, чому ти Мене гониш?» Три дні темряви, три дні без їжі й води, три дні, коли фарисейська гордість стікає сльозами. З попелу старого Саула постає Павло — обраний сосуд, раб Ісуса Христа, апостол язичників, що пронесе Його ім’я крізь бурі, в’язниці й мечі, аж поки не скаже: «Я вже не живу, а живе в мені Христос».