☆

У 430 році, коли Гіппо здригається від облоги, старий єпископ Августин відкриває капітану Йовіну найпотаємніше — історію свого порятунку. Від розпусного оратора з Тагаста до маніхейського шукача істини, він згадує, як його невпинно вела мати Моніка. Коли імператриця Юстина кидає гвардію проти вірян, Августин опиняється на межі вибору, який назавжди змінить його серце.

Анна Зіберт — зразкова секретарка, чиє життя обертається навколо боса-ловеласа. Вона прасує його сорочки, чистить туфлі, дістає м’ячі зі ставка і навіть організовує йому еротичні побачення, сподіваючись на взаємність. Та після однієї гучної вечірки вони опиняються в одному ліжку. З цієї миті все змінюється: Анна перестає бути слухняною тінню. Вона мститься, відправляє двох його друзів на одне побачення й кидає їх, а сама з головою поринає в нову роботу й новий стиль. Та ніч не минає безслідно — бос відкриває в собі прихований любовний конфлікт, а Анна має вирішити, чи готова вона до нових берегів.

Саул із Тарса — лють у людській подобі, римський громадянин, улюбленець Ґамаліїла, невблаганний гонитель Церкви. Він стереже одяг убивць Стефана, дихає погрозами й смертю, тягне віруючих у кайдани. Та на шляху до Дамаску небо спалахує сліпучим сяйвом, і голос, від якого тремтить земля, питає: «Савле, Савле, чому ти Мене гониш?» Три дні темряви, три дні без їжі й води, три дні, коли фарисейська гордість стікає сльозами. З попелу старого Саула постає Павло — обраний сосуд, раб Ісуса Христа, апостол язичників, що пронесе Його ім’я крізь бурі, в’язниці й мечі, аж поки не скаже: «Я вже не живу, а живе в мені Христос».