Одинадцяте вересня. Звіт комісії Конгресу (2006)

Двоє лежали на асфальті в калюжі крові, придавлені безформною металевою конструкцією. Навколо метушилися медики, лунали сирени, і натовпи тікали на північ, подалі від Всесвітнього торгового центру. Раптом перелякане зітхання сотень людей — з дев'яностого поверху вниз летіла людина. За нею друга, третя, четверта… Вони падали мучительно довго, секунд п'ять-сім, незграбно розмахуючи руками й ногами, перевертаючись у повітрі, немов ляльки. Здавалося, що цей жах ніколи не закінчиться.