Я чую, як дерева шепочуть / Я чую шепіт дерев (2022)

Вілл тікає від минулого, яке не відпускає, і знаходить прихисток у віддаленому лісовому будинку. Але тиша тут оманлива: крізь стіни просочуються голоси, дерева шепочуть його ім'я, а тіні набувають обрисів тих, кого він намагався забути. З кожним днем межа між спогадом і маренням стирається, і Вілл розуміє, що ліс — не схованка, а пастка, зіткана з його власних страхів. Камера невпинно слідує за ним, змушуючи глядача відчути кожен подих, кожен хрускіт гілки, кожен погляд з темряви. Це історія про втечу, яка обертається зустріччю з найглибшими жахами — тими, що живуть не назовні, а всередині.