Біллі Елліот (2000)

У похмурому північно-англійському містечку Вайтмор, де кожен ранок починається з гуркоту вугільних вагонеток, а майбутнє здається наперед визначеним глибиною шахт, живе дванадцятирічний Томмі. Його батько та старший брат, як і всі чоловіки округи, оголошують страйк через закриття копалень. Хлопчик, слухняно відвідуючи секцію боротьби, щоб не зганьбити родину, одного вечора випадково бачить через вікно старого театру, як худорлява жінка з сивим волоссям вчить дівчат рухатися під музику, що лине зі старого програвача. Томмі вперше відчуває, як його тіло прагне зовсім іншого — не ударів і захоплень, а польоту. Він таємно повертається щоночі, ховаючись за лаштунками, і вчиться повторювати кожен пліє та жете. Коли вчителька помічає його, вона не проганяє, а бачить у його очах те, що сама втратила колись — мрію. Вона пропонує Томмі спробувати вступити до Національної академії танцю в Лондоні, але для цього йому доведеться протистояти не лише страйковим пікетам, а й власному батькові, який вважає танці долею дівчат або божевільних. У місті, де кожен шматок хліба зароблений потом і кров'ю, Томмі мусить зробити неможливий вибір: лишитися вірним традиції, що душить його, чи зробити крок у прірву невідомості, де єдиною зброєю буде його тіло та музика, яку ніхто, крім нього, не чує в гуркоті шахтарських багнетів.