Врубай на повну котушку (1990)

Іноді здається, що світ належить дорослим, які забули, яким було бути молодим. Але є голос, який пробивається крізь тишу й однойменність. Це історія про хлопця, який перетворив свою кімнату на підпільну радіостанцію, а свій біль — на мову, зрозумілу тисячам. Він не читає моралей і не повчає. Він говорить про те, що болить: про самотність у натовпі, про перше кохання, про ненависть до буденності й про сором, який ховається за гучними акордами. Це кіно про музику, яка лікує, і про бунтарство, яке не руйнує, а об’єднує. Головний герой — це відображення цілого покоління, яке вчиться чути одне одного. І коли ти думаєш, що залишився сам, раптом лунає сигнал — тебе слухають. Просте, щире й актуальне кіно про те, що твої проблеми не такі великі, як здається, коли поруч є ті, хто розуміє.