Джону дали зброю (1971)

Джо, молодий американець, прокидається в шпиталі Першої світової війни, але його тіло – суцільна рана: мінометний снаряд забрав руки, ноги, зір, слух, рот і ніс. Він живий, та чи це життя? Притомний розум закутий у нерухому темряву, де сни і реальність зливаються в одну безкінечну мить. Джо не знає, спить він чи не спить, і ця невідомість гірша за смерть. Але одного дня він знаходить спосіб, який не потребує ані слів, ані дотику, – мову, що долає всі втрати. І тоді серед тиші народжується зв’язок, який повертає йому право бути почутим.