Полковнику ніхто не пише (1999)

Полковник щоп’ятниці вдягає парадний одяг і стає перед дзеркалом, наче перед строєм, чекаючи листа про пенсію, якої йому не дають уже багато років. У місті всі знають, що він чекає марно, і дружина теж знає, бо щоразу бачить, як він готується забрати те, що ніколи не прийде. Але він уперто заплющує очі на докази й тримається за свою мрію, бо якщо відмовитися від неї, то що залишиться у сухому залишку?