☆

Сценарист зачиняється у кімнаті, аби написати сценарій під назвою «Море, яке думає». Він фіксує кожен свій порух, думку й подих у реальному часі, намагаючись осягнути природу свідомості та межу між вигадкою й дійсністю. Та коли текст на папері починає жити власним життям, стіни кімнати викривляються, знімальна група виявляється лише плодом уяви, а дзеркала ведуть у безкінечні лабіринти. Кожен кадр ставить під сумнів те, що бачить глядач, змушуючи його зазирнути у власні підводні камені сприйняття.