☆

Він став обличчям епохи, але справжню ціну слави знав лише він. Чедвік Боузман — актор, який пройшов шлях від непомітних ролей до вершин Голлівуду, не зраджуючи собі та не переступаючи через інших. Захопливі зйомки, щирі усмішки та раптовий успіх приховували від світу його найбільшу битву — таємну війну з хворобою, яку він вів із неймовірною гідністю. Ця документальна стрічка — данина пам'яті митцю, чиї творіння випередили час, а людяність назавжди залишила слід у серцях.

У самому серці Африки, прихована від сторонніх очей золотими пісками та віковічними джунглями, лежить Ваканда — країна, де час тече за власними законами, а надра зберігають міфічний вібраніум. Легенди про Ельдорадо вели конкістадорів у протилежний бік, і лише дух Чорної Пантери, що блукає світом, знає правду. Та коли історія короля Т'Чалли раптово обривається, Ваканда залишається без захисника. Новому лідеру доведеться зіткнутися з підводним народом на чолі з грізним Немором, який прагне підкорити собі вічне місто.

У серці Африки, прихована від сторонніх очей, розкинулася легендарна Ваканда — не дика пустка, а колиска давньої цивілізації, чиї таємниці охороняє вібраніум, метал, що кидає виклик законам гравітації та цінується дорожче за золото. Століттями жадібні загарбники та грабіжники прагнули заволодіти її скарбами, але на їхньому шляху незмінно ставав загадковий дух савани — Чорна пантера. Нині Ваканда — технологічна наддержава, та загроза повертається. Молодий принц Т'Чалла, усвідомлюючи, що легенда сама не прийде на допомогу, вдягає мантію Чорної пантери, щоб захистити свій народ і довести, що справжня сила — у спадщині предків та відвазі серця.

Ця стрічка — про легенду, яка народилася з болю і померла в сяйві спалахів, залишивши по собі дим, що не розвіявся, а став вічністю. Тупак Шакур — хлопець із нетрів, який зрозумів, що світ не дасть йому нічого просто так, і вирішив узяти своє силою. Він не боявся ні закону, ні в'язниці, ні ворогів, бо сам був зброєю. Його реп став голосом мільйонів, а скандали — другою натурою. Кулі летіли в нього, та він воскресав, наче Фенікс, що сміється зі смерті. Та одного разу вулиця виявилася швидшою. І навіть після загибелі він залишився собою: його прах не поховали й не розвіяли — його викурили найближчі друзі, перетворивши смерть на останній бунтівний акорд.