☆

У переддень 2000 року Зося Альбрехт-Радецька має все: люблячого другого чоловіка, який став справжнім батьком її дванадцятирічній доньці Флорентинi, і стабільне щастя. Та її не полишає думка: якби ж доля звела її з Якубом на тринадцять років раніше! Одного ранку вона прокидається в травні 1987 року — у квартирі з першим чоловіком-тираном Дареком, без Флорки, у часи занепаду ПНР. Зося швидко усвідомлює, що це не сон, а шанс усе змінити. Її план рішучий: якнайшвидше розлучитися з Дареком і знайти юного Кубу, поки доля не розвела їх назавжди. Але минуле має власні правила, і кожен крок до омріяного майбутнього вимагає сміливості, гумору та віри в кохання.

Пйотр — легковажний авантюрист, який звик брати від життя все. Його зухвалий план спрацьовує: він хитрощами отримує у власність старезну, занедбану віллу, що належить 80-річній ексцентричній художниці Ванді Пшибилович, відомій як Мімі. Але замість тріумфу на нього чекає несподівана зустріч. Ванда, чиє серце досі крає туга за втраченим сином, який загинув у тридцять, починає вбачати у Пйотрі його втілення. Її спогади про велику любов і непоправну втрату переплітаються з реальністю. Пйотр же має намір якнайшвидше позбутися старенької, відправивши її до будинку для літніх людей. Та його холодний розрахунок розбивається об щиру прихильність Мімі. Ця дивна пара — цинічний шукач пригод і тендітна художниця з розбитим серцем — вирушає у подорож, де минуле і сучасність зіштовхуються. Пйотр ще не знає, що ця зустріч назавжди змінить його життя, подарувавши шанс на справжнє кохання та прощення.

Напередодні Різдва успішний бізнесмен Микола обіцяє коханій покінчити з алкоголем, але зривається. Замість святкової вечері він приходить до старої матері, яка мовчки приймає його. У затишній оселі, де пахне кутею і вишневим варенням, двоє дорослих людей ведуть найважливішу розмову — про минуле, про біль, про прощення. Мати дарує синові жовтий шарф, пов’язаний власноруч. Цей теплий оберіг стає не просто подарунком, а тихим знаком надії, що навіть на дні залежності можна знайти світло — якщо поруч є рука, готова тримати.

Аніела — жінка похилого віку, яка вперто тримається за свій старий дачний будинок, оточений високими деревами, де вона мешкає разом із вірним псом на ім’я Філадельфія. Її спокійне життя порушує поява грубого нувориша, який оселяється в розкішному сучасному котеджі навпроти, а поруч розташовується музична школа. Нестерпні сусіди будь-що прагнуть заволодіти землею та оселею Аніели, але літню жінку не так просто зламати. Коли ж вони залучають до своїх підступних планів безсердечного й жадібного сина самотньої старенької, мудра Аніела вирішує завдати їм клопоту та перехитрити зухвалих загарбників.