☆

Іранський режисер Джафар Панахі, засуджений до домашнього арешту та двадцятирічної заборони на кінематограф, перетворює таксі на рухому студію. Він вирушає вулицями Тегерана, а на приладовій панелі – камера, яку не приховує від пасажирів. Кожен, хто сідає в авто, стає свідком і співучасником: поранений юнак просить папір для заповіту, дві літні жінки кваплять водія, пара сперечається про злочин і кару, а маленька племінниця докоряє дядькові, що він псує її шкільну репутацію. Це не просто роуд-муві, а відвертий портрет суспільства, де кожен голос звучить крізь призму заборони, а таксі стає місцем правди, гумору й болю.