☆

Ганс тяжко працював сім років на чужині, мріючи лише про одне — повернутися до рідної хати, де на нього чекає стара мати. За всі ці роки господар дав йому платню — шматок золота завбільшки з людську голову. Він загортає скарб у хустинку і вирушає в дорогу. Та ноша важка, і незабаром він ледь пересуває ноги. Зустрівши вершника, який легко мчить на коні, Ганс думає, що кінь — це справжня свобода, і віддає все золото за нього. Та радість триває недовго: кінь скидає його на землю. Далі він міняє коня на корову, бо вона обіцяє молоко, сир і масло. Та корова виявляється виснаженою і не дає нічого. І тоді Ганс, зневірившись у власних рішеннях, робить те, що підказує йому серце — він не шкодує ні про що, бо головне не золото, не кінь і не корова, а те, що він нарешті йде додому.