☆

У безкраїй пустці, де немає ні доріг, ні орієнтирів, прокидається жінка. Вона не пам’ятає ні свого імені, ні того, як тут опинилася. Поруч із нею на землі спить незнайомець, який також нічого не пригадує. Вони — двоє загублених у часі, замкнені в пастці однакового ранку, що повторюється знову і знову. Недовіра поступається місцем вимушеній співпраці, і вони вигадують одне одному імена — Маріо та Джулія. Дні минають у марних пошуках їжі, людей чи хоч якоїсь підказки, але щовечора вони повертаються туди ж, звідки почали. Та коли Маріо починає бачити дивні сни про себе та Джулію, реальність і видіння змішуються. Їм доведеться згадати своє минуле, щоб зрозуміти, чому вони тут, і чи зможуть вони вирватися з часової петлі, перш ніж вона поглине їх назавжди.