☆

У тихому Кіото, де дощ пахне юдзу, а вулички пам’ятають кроки століть, стоїть стара крамничка вагасі «Рьокусьоен». Десять років Іцука Нагому тікав від неї — від батька, від цукру на пальцях, від долі, написаної кимось іншим. Та коли батько захворів, він повертається додому і замість порожньої кухні знаходить дівчинку на ім’я Хіцукі. Десятирічну, чужу й водночас рідну, яку батьки прихистили й навчили ліпити моти краще за нього. Вона тихо кличе його «онії-сама», і в тому слові — більше сім’ї, ніж у всіх його втечах. Тепер Нагому має вирішити: знову зникнути чи вперше залишитися. Прийняти крамничку, місто й цю дивну сестру, що замішує тісто на світанку так само дбайливо, як вони обоє вчаться відтавати серцями. Без криків і сліз, лише стукіт дощу по даху, запах доріякі й повільне, тепле диво — стати родиною.