☆

У безкрайньому морі, де час тече за ритмом хвиль, старий рибалка плекає свою єдину мрію — дівчину, яку врятував немовлям. Він чекає, коли їй виповниться сімнадцять, аби назвати її своєю дружиною, і відганяє залицяльників стрілами, що слугують йому і зброєю, і музикою, і ворожінням. Та коли на човен ступає юний студент, між молодими спалахує кохання. Старий розуміє: його мрія, як той пісок крізь пальці, вислизає у море, залишаючи лише спогад про те, що він так довго беріг.