☆

У світі після апокаліпсису, де руїни міст стали могилами надії, а тиша розривається лише пострілами та криками, одна людина залишається позаду. Він віддав усе, щоб дружина і донька врятувалися, а сам тепер блукає спустошеними землями, де кожен незнайомець — загроза, а кожен вогонь — розкіш. Голод, холод і бандити переслідують його, але він не зупиняється. Бо десь там, за обрієм, жевріє надія на зустріч. Це історія про батька, який не зламався. Про чоловіка, який навчився виживати, щоб повернутися. Про людину, яка навіть у найтемніші часи несе у собі світло любові.

Троє студентів коледжу вирішують здійснити неможливе — створити пристрій, який дозволить зазирнути за межу відомого всесвіту. Спочатку це лише наукова гра, але коли експеримент несподівано вдається, вони відкривають двері у світ, де реальність втрачає свої обриси, а на стінах оживають тіні. У старому будинку, що став їхньою лабораторією, тіні починають жити власним життям, і їхня воля виявляється зловісною. Студенти розуміють: їхній винахід пробудив щось давнє й небезпечне, пов’язане з давнім злочином. Тепер вони мусять знайти спосіб закрити те, що відкрили, поки тіні не поглинули їх самих.