☆

У турецькому селі на березі Егейського моря, у вирі політичного перевороту 1980-х, живе Мемо — пастух із розумовою неповносправністю, який ділить скромну оселю з матір’ю та донькою. Його світ, сповнений тихої праці та любові, руйнується вмить: під час трагічної випадковості гине Седа, донька підполковника Айдана, високопосадовця воєнного режиму. Мемо стає цапом-відбувайлом — його звинувачують у вбивстві та засуджують до страти. У в’язниці, в камері номер сім, де вижити майже неможливо, він зустрічає спочатку лють і зневагу. Та щирість і незламна доброта Мемо поступово розтоплюють серця навіть найзапекліших в’язнів. Коли вони усвідомлюють його невинність, усі — від злочинців до охоронців — об’єднуються, щоб вибороти йому життя. Це історія про людяність, що проростає крізь темряву несправедливості, та про те, як одна невинна душа здатна змінити навіть тих, хто давно втратив віру.

Історія починається з урочистого вручення дипломів у поліцейській академії, яка випускає чесних, порядних і сильних духом правоохоронців. Сарп навіть не здогадується, що його молодший брат, викрадений багато років тому, навчався з ним на одному курсі. Колись хлопчика звали Умут, а тепер — Мерт. У дитинстві його силоміць затягнули у вуличну банду, що займалася нелегальною торгівлею. Але в кожного є ангел-охоронець. Для Умута-Мерта таким ангелом стала дівчина на ім'я Мелек. Дослухаючись до неї, хлопець намагається розірвати кримінальне минуле й стати на правильний шлях, вступивши до поліцейської академії. Умут-Мерт і Сарп не знаходять спільної мови, між ними постійно спалахують конфлікти та сварки. Звідки їм знати, що вони — рідні брати? Можливо, доля натякне їм про це після завершення навчання.