☆

Надін завжди вважала, що її шлюб — це фортеця, непідвладна часу. Та одного ранку вона прокидається з відчуттям, ніби живе з чужим чоловіком. Кохання зникло непомітно, як вода крізь пальці, залишивши по собі лише втому від знайомих звичок. Вона благає себе повернути колишню пристрасть, та кожна спроба зблизитися лише поглиблює прірву. Надін розуміє: або вона знайде сили відродити те, що здавалося втраченим назавжди, або мусить наважитися крокнути в невідомість.