☆

Ліззі живе на самоті в пустельній місцевості, де вітер не стихає ні на мить, а земля ніби шепоче щось лихе. Її чоловік постійно в місті на заробітках, тож жінка звикла до тиші, що межує з божевіллям. Коли поруч оселяється молода пара, Ліззі радіє: нарешті є з ким перекинутися словом, і навіть думки про потойбічне відступають. Та незабаром нова сусідка починає відчувати ту саму присутність, від якої тікала Ліззі. Те, що ховалося в пустелі, не збиралося відпускати їх обох.