☆

У гуслярській кімнаті, де тіло Велі Тан’єлі чекає на похорон, родина замість жалоби отримує вибух прихованих образ. Нермін, дружина, яка десятиліттями жила в нещасливому шлюбі, нарешті говорить те, що роками тримала в собі. Кожне слово стає ударом по пам’яті померлого, але найбільше — по її власному минулому. У цій кімнаті вона зустрічає не чоловіка, а себе саму. Родичі розділяються: хтось співчуває, хтось вважає це наругою. Та чи можна пробачити живим, якщо мертві вже не відповідають?