☆

У спекотний серпневий день у віддаленому ісландському селі життя одинадцятирічної Гери назавжди змінюється після трагічної загибелі старшого брата. Її дитячий світ руйнується, поступаючись місцем болю, гніву та відчуттю несправедливості. Не в змозі прийняти втрату, Гера віддаляється від родини, відкидає віру й починає ненавидіти Бога, вважаючи його винним у своїх стражданнях. Минають роки, але рани не загоюються. Самотня й пригнічена, дівчина дедалі глибше занурюється у темний світ блек-металу — музики, що стає для неї єдиним способом висловити біль, лють і внутрішній протест. Наслідуючи спосіб життя загиблого брата, Гера шукає новий сенс існування, водночас відштовхуючи всіх, хто намагається допомогти їй повернутися до нормального життя, зокрема місцевого священника. Та що сильніше вона чіпляється за минуле, то більше ризикує втратити себе остаточно.

Цей фільм — зворушлива мозаїка людських доль, де коні стають не просто супутниками, а справжніми дзеркалами наших пристрастей, свободи й самотності. Вернардур, чия любов до чарки межує з відчаєм, знаходить розраду у вірному Джарпурі, який віддано несе тягар господаря. Грімур вирушає у мандри давніми стежками, та зустріч із Егіллом перетворює подорож на конфлікт, де минуле не відпускає. Йоханна плекає горду Радку, чия душа прагне вітру, а не стайні. А Хуан Камілло, незважаючи на втому й спрагу Пібальда, вперто йде високогір’ям Ісландії, ніби намагається наздогнати щось втрачене. Це кіно про те, як ми шукаємо себе в очах тих, хто нас носить на спині, і як свобода іноді пахне потом, пилом і кінським диханням.