☆

У п'ятирічному віці Арн Магнуссон переживає смертельну аварію, і його батьки, рятуючи сина, дають обітницю Богові: якщо хлопчик виживе, вони віддадуть його до монастиря. Так Арн потрапляє до абатства тамплієрів у Варнемі, де вивчає латину, грецьку, алгебру й теологію. Монах Гільбер де Боне, захисник Гробу Господнього, помічає унікальний дар хлопчика — він однаково добре володіє обома руками — і навчає його мистецтву меча, лука та верхової їзди. Коли Кароль Сверкерссон і Кнут Ерікссон розпочинають боротьбу за королівський трон, Арн залишає стіни монастиря, і з цього моменту починаються справді епохальні події, сповнені битв, зрад і слави.

У центрі цієї історії — лицар Арн Магноссон, який після двадцяти років хрестових походів у Святій землі повертається додому з чужини. Його душа, загартована вогнем і водою, вже не та: вороги, яких він вбивав в ім'я Господа, більше не здаються йому втіленням зла, а Єрусалимське королівство роздирають міжусобиці. Та найгірше чекає попереду — вдома, у Швеції, де за час його відсутності влада змінилася, а кохана Сесілія стала заручницею обставин. Арн знову одягає обладунки, щоб захистити те, що йому дороге, і зрозуміти: справжній ворог завжди був поруч, а не за морем.

Арн Магнуссон — спадкоємець могутньої династії Фолькунгів середини XII століття. Вихований у цистерціанському монастирі, він опановує мистецтво лука, меча та верхової їзди під керівництвом колишнього тамплієра брата Гілберта. У Арна виявляють двояку руку. Одного разу, блукаючи лісом, він стає свідком спроби трьох чоловіків примусити дівчину до шлюбу. Коли дівчина благає про допомогу, двоє нападників атакують Арна, і він убиває їх, захищаючись. Хоча ченці запевняють, що він не вчинив нічого поганого, вони сумніваються, що Гілберт навчив його бути воїном. Гілберт відповідає: Арн не призначений бути монахом — він призначений бути воїном Бога.