☆

У затінку лісової гущавини, де Лі та її племінниці знайшли прихисток від світу, спустошеного епідемією, їхній відлюдницький спокій порушує поранений підліток. Його поява стає випробуванням для тендітної рівноваги їхнього існування, адже невідомо, чи принесе він із собою лише біль, чи ще й небезпеку, що може привернути увагу як інфекції, так і тих, хто вижив, але втратив людяність. Лі, як лідерка маленької громади, опиняється перед неможливим вибором: відкрити двері для чужого, ризикуючи всім, що вона захищала, або відвернутися, зберігши безпеку, але втративши щось важливе в собі. Це рішення стає дзеркалом, у якому відбивається справжня ціна людяності та межі самозбереження.