☆

У післявоєнному Римі юна піаністка Аврора втрачає батька-диригента й потрапляє під владу жорстокої мачухи, яка перетворює їхню віллу на готель і змушує дівчину прислуговувати. Попри знущання та заборону на музику, Аврора таємно грає на підвіконні, а її серце належить сором’язливому Себастьяну. Лише справжнє кохання, вірні друзі та музика здатні повернути їй надію та право на власне життя.

У 1943 році Вінченціо та Марія перевозять своїх дітей на тосканську ферму діда, шукаючи притулку від війни. Вінченціо повертається до Рима, де як лікар рятує життя, а в підвалі лікарні таємно друкує антифашистську газету. Його брат воює в Опорі, а батько непомітно годує дванадцятьох утікачів, що переховуються в монастирі. Усе це бачить семирічний Пауло — єдиний у школі, хто відмовляється носити форму фашистської молоді. Для нього та його братів і сестер дні на фермі сповнені радості: вони бігають полями за травами, підглядають за побаченнями служниці з солдатом, дражнять мовчазного ченця. Та коли Італія капітулює, війна дістається і сюди — німці жорстоко мстять, і дитячий світ Пауло назавжди змінюється.