☆

Після випадкового застосування експериментальної зброї на борту американського військового корабля з карти зникає Гобарт, а всю Тасманію затягує густий сірий дим, що приховує масштаби катастрофи. Світові ЗМІ безупинно транслюють тривожні новини, міжнародна напруга зростає, а прем’єр-міністр Австралії у люті вимагає пояснень від США. На острів стікаються військові та волонтери, і портове місто Девонпорт переходить під повний контроль австралійських збройних сил, де кожного прибулого піддають жорстким перевіркам. Серед добровольців — американська фізіотерапевтка Ава, яка зголошується допомагати у зборі численних тіл загиблих на півночі Тасманії, ще не підозрюючи, з чим насправді доведеться зіткнутися. Згодом стає зрозуміло, що дія нової зброї виходить за межі звичного розуміння смерті: у деяких тіл фіксують дивні ознаки життя, ніби мозок змушує мертві оболонки підводитися й боротися, перетворюючи зону катастрофи на смертельно небезпечний простір. Для Ави трагедія набуває особистого характеру, адже її чоловік Мітч перебував на розкішному курорті на півдні острова — саме тій частині Тасманії, яку військові повністю ізолювали й оголосили забороненою. Не вірячи офіційним заявам і розуміючи, що кожна хвилина може бути вирішальною, Ава вирішує втекти з-під контролю сил безпеки та перетнути острів у пошуках чоловіка, навіть знаючи, що всіх, хто повертається з півдня, військові розстрілюють без попередження. Єдиним її супутником стає Клей — поранений чоловік, за яким вона доглядала, і разом вони вирушають у подорож крізь заборонену територію, де стерта межа між життям і смертю.

Через рік після перемоги над злом Санкчуарі-Сіті занурився у спокій, а Комбат Вомбат, Меггі Діггінс, присвятила себе буденним турботам. Та її мирні дні обриває хамелеон-учений Ленні Глік — підступний техногеній, який мріє перетворити місто на ідеальну метавсесвітню симуляцію. За допомогою пристрою, що контролює тварин, він хоче підкорити всіх мешканців. Меггі та її вірний партнер, білка-летяга Світі, знову мусять об’єднати сили, щоб зупинити Ленні та врятувати Санкчуарі-Сіті від цифрового рабства.

1942 рік, Тиморське море. Австралійський військовий корабель торпедовано японською авіацією. Молоді солдати, які ще вчора вчилися тримати зброю, тепер борються за життя на крихітному плоту. Без їжі, без прісної води, під пекучим сонцем. Але найстрашніше не голод і не ворог у небі. З глибин піднімається вона — величезна біла акула, яка перетворює кожну хвилину на смертельну гру. Серед відчаю, божевілля та взаємних звинувачень вони мусять зробити неможливе: вижити там, де океан не прощає нікому.