☆

На безкраїх просторах острова Фого, де вітер шепоче імена тих, хто пішов, а океан змиває сліди минулого, залишилася жменька людей, які відмовилися скоритися неминучому. Їхні будинки — остові спогадів, їхні дні — тихий опір забуттю. Канадсько-мексиканська драма без слів і гучних сцен розповідає про впертість пам’яті, про любов до землі, яка вже не годує, але ще тримає. Кожен кадр — це подих вічності, кожен погляд — прощання, яке ніколи не настане.