☆

Уявіть собі ніч, коли місяць ховається за хмарами, а тишу розриває жіночий плач. Це не просто вітер у гілках — це вона, Ла Йорона. Колись вона втопила своїх дітей у каламутних водах річки, а потім і сама кинулася слідом, але смерть не принесла їй спокою. Тепер її привид блукає світом живих, вічно невтішний, вічно голодний до дитячих голосів. Вона шукає їх скрізь — у темних провулках, зачинених кімнатах, у ваших власних спогадах. І коли ви почуєте крізь сон її крик О, діти мої! — не відповідайте. Не виходьте з-під ковдри. Бо той, хто відгукнеться, вже ніколи не прокинеться. Цей фільм жахів не для слабкодухих: він вивертає душу навиворіт, змушуючи серце калатати до останнього кадру. Любителі справжнього страху отримають усе, що шукали. А решта... решта просто не наважиться дивитися його до кінця. Обіцяємо.