☆

Ейлін отямилася в білій безвіконній кімнаті, прикута до стільця. Голос із динаміка вимагає рухати олівець, не торкаючись його. Вона не вірить, але олівець тремтить і котиться. Голос обіцяє: якщо вона зупиниться, її донька Єва помре. Ейлін не пам'ятає нічого, крім пляжу й дитячого сміху. У сусідній камері — Роджер, який називає себе її чоловіком. Вони разом виконують дедалі жорстокіші завдання, відкриваючи в собі психокінез. Та що ближче до розгадки, то очевидніше: кімната — не в'язниця, а полігон. А голос належить тому, кого Ейлін колись поховала.