☆

Летиція повертається до батьківського дому після смерті батька, але замість спокою знаходить лише холодні стіни й мовчазну відчуженість матері. У цьому домі вона ніколи не відчувала тепла, і тепер тиша минулого стає гнітючою. Та незабаром у порожніх кімнатах починають лунати кроки, шепіт і дивні звуки, які неможливо пояснити. Її реальність повільно розчиняється у вирі спогадів, яких вона не пам’ятає. Єдиний орієнтир — звук блакитного барабана, що пробуджує приховані сімейні таємниці. Летиція мусить зіткнутися з питанням: чи це божевілля, чи правда, яку від неї так довго приховували.