☆

Орангутанг — один із наших найближчих живих родичів, який має майже 30 спільних з нами фізичних рис. Але замість того, щоб жити за розкладом сучасного світу, ці мавпи проводять дні, смакуючи фрукти й термітів, ліниво гойдаючись з дерева на дерево. Деякі з них, за словами Аттенборо, ніколи не торкаються землі. Їхнє життя — це листя, ягоди, безмежне дозвілля і захисток від тропічної зливи. Таємниче буття орангутангів заворожує. Ми бачимо, як восьмирічна Іден вчиться виживати сама, коли мати переключає увагу на нове, неймовірно миле дитинча. Ми дізнаємося, що щовечора орангутанги стелять собі листяні ліжка, кожне з власним стилем, а іноді навіть з подушками. Ми чуємо, як самці кричать крізь джунглі, повідомляючи сусідам про свої плани, готовність до боротьби та спаровування. Чи жили б ми так само, якби не безперервні вимоги сучасного суспільства? Важко сказати.

Це один із наймасштабніших і найвізуальніше приголомшливих документальних проєктів про природу за останнє десятиліття, який поєднує неймовірну кінематографію з гострим екологічним застереженням. Кожен епізод розкриває не лише фантастичну красу планети, зняту понад чотири роки у 50 країнах силами понад 600 членів знімальної групи, а й показує прямі наслідки зміни клімату, вирубування лісів, забруднення океанів та інших руйнівних дій людини. На відміну від багатьох попередніх робіт Аттенборо, тут екологічна проблема не просто згадується — вона стає серцем розповіді. Деякі сцени воістину розривають серце: голодні білі ведмеді, що блукають без криги, знебарвлені коралові рифи, масова загибель тварин через посуху.