☆

Саймон — тихий офісний працівник, чиє життя минає в тіні власної нерішучості. Він закоханий, але непомічений, старанний, але знехтуваний. Усе змінюється, коли в компанії з’являється Джеймс — його точна копія зовні, але повна протилежність у всьому іншому. Впевнений, харизматичний, бажаний. Джеймс не просто затьмарює Саймона — він поступово забирає його місце під сонцем, його мрії, його кохання. Саймон усвідомлює: щоб повернути себе, доведеться стати тим, ким він ніколи не наважувався бути.

У прямому ефірі зі своєї розкішної квартири в блискучому лондонському Іст-Енді Дін Лернер, власник клубу, менеджер знаменитостей, підприємець і видавець висококласних джентльменських журналів, запрошує вас на зустріч із найближчими друзями у форматі «Чоловік із чоловіком». Дін Лірнер продовжує дивувати егоцентричною та розчарованою геніальністю, ніби він самотужки створив увесь світ розваг. На цьому етапі історії його персонаж виглядає як спотворений гібрид Гарві Вайнштейна та Дональда Трампа. Але справжня принада серіалу — це демонстрація талантів Метью Голнесса, який зображує всіх шістьох персонажів, включаючи сумнозвісного Гарта Маренгі. Ці шість образів дуже різні, і вони відчуваються не просто як комедійна рутина, а як комедійні постаті з реальною особою всередині. Сумувати не доведеться!

П'ятнадцятирічний Олівер із валлійського прибережного містечка — мрійник і романтик, який закоханий у Джордану. Та коли шлюб його батьків починає руйнуватися, хлопець вирішує будь-що повернути їхню любов. Ця іронічна драма розповідає про підліткові крайнощі, перші почуття, спроби впоратися з розчаруванням і смертю. Олівер шукає відповіді на болючі питання: як привернути увагу, як зізнатися в коханні й не виглядати смішним, як пережити втрату. Чи вдасться йому змінити життя навколо — дивіться в кінокартині «Субмарина».

Уявіть собі серіал, який нібито створили у 1980-х для Channel 4, але показали лише в Перу, після чого він безслідно зник. Тепер, десятиліття потому, «Темне місце» повертається як спеціальний випуск: знайдені кадри перемежовуються з коментарями «оригінальних» акторів, які з ностальгією та самоіронією згадують, як це було — знімати дешеве телебачення. Маренгі та Ліннер розповідають про моду, спецефекти, ляпи, музику й зарозумілість сценаристів. Це пародія на епоху VHS, коли амбіції переважали бюджет, а кожна помилка ставала культовою.