Опівнічний ковбой (1969)

Джо Бак — двадцятирічний мрійник із загубленого техаського містечка, де єдиною розвагою є запилений бар із дешевим пивом та старим джазом. Він носить ковбойські чоботи зі шпорами, що подзвонюють щоразу, коли він миє брудні тарілки за копійки. Але в його голові — не плани на ферму чи ранчо, а яскраві неонові вогні Нью-Йорка, де, як йому здається, гроші падають просто в руки тим, хто вміє гарно посміхатися. Джо вирішує покинути все й податися в мегаполіс, мріючи стати тим, хто не працює, а лише розважає багатих дам за щедру плату. Та місто, що сяє здалеку, зустрічає його холодним асфальтом і порожніми кишенями — жодна леді не звертає уваги на провінційного ковбоя, а його «професія» виявляється нікому не потрібною. Опинившись на вулиці, серед картонних коробок і запаху сміття, Джо зустрічає Ратсо — маленького, юркого шахрая з хитрими очима, який замість грошей пропонує дружбу. Вони стають нерозлучними: разом вигадують дрібні афери — від продажу фальшивих годинників до підставних лотерейних квитків. Кожен день — це гра з поліцією, випадковими перехожими та власною совістю. Але за цими пригодами ховається одна спільна мрія — зібрати достатньо, щоб нарешті сісти в автобус до Флориди, де сонце не зраджує, а океан змиває всі гріхи. Це історія про те, як двоє невдах шукають не легкі гроші, а щось набагато цінніше — шанс почати життя не за чужими правилами, а за власними, навіть якщо для цього доведеться обдурити ціле місто.