Миш'як і старі мережива (1944)

Мортімер Брюстер habet усе: славу, розум і презирство до шлюбу, яке він зробив своєю філософією. Але однієї жовтневої ночі, коли вулиці Брукліна заповнюють маски страху, він таємно розбиває власні переконання заради Елейн — жінки, що вміє посміхатися крізь туман. Їхній Гелловін стає дверима у дім, де пахне корицею і смертю. Дві тітоньки з ангельськими обличчями пригощають пирогами, але їхній напій — це останній ковток для самотніх мандрівників. Мортімер опиняється між захопленням і жахом, коли з'ясовується, що родинне гніздо сповнене скелетів — буквальних, у підвалі. Та ще гірше: із темряви повертається брат із чужим обличчям, а інший брат риє канал, який існує лише у його голові. Тепер, щоб врятувати свою молоду дружину і не втратити розум, Мортімеру доведеться пережити ніч, де гумор стає отрутою, а любов — найнебезпечнішим із ритуалів. Це історія про те, що сім'я — це не кров, а спільні скелети, і що свобода часом ховається за найбожевільнішими дверима.