☆

Люсьєн виростав у французькій родині піаніста, де батько наполегливо навчав його грі на фортепіано, але хлопчик мріяв про військові ігри. У роки окупації вулицями міста ходили гітлерівські солдати, а євреїв зобов'язали носити жовту шестикутну зірку. Коли мама відмовилася купити синові іграшковий пістолет, Люсьєн викрав його з магазину. Хлопчик мав бурхливу уяву, любив малювати, складати казки для сестер і грав на піаніно, але не ті твори, що хотів батько. Батько влаштував різнобічно обдарованого сина до Художньої академії на Монмартрі. У фантазіях Люсьєна з'явилася людиноподібна істота, яка лякала його, а згодом хлопчик зрозумів, що це його друге я, з яким можна говорити, грати й радитися. У Художній академії Люсьєну доводилося малювати з натури. Скориставшись нагодою, безпосередній і прямолінійний хлопчик познайомився з натурницею.

У вирі бурхливих змін двадцятого століття доля звела разом двох титанів, чиї шляхи, здавалося б, ніколи не мали перетнутися. Коко Шанель, яка ламала канони моди, та Ігор Стравінський, який тікав від жорстокості нової влади, опинилися в епіцентрі випадкової зустрічі, що стала початком неможливого союзу. Він, змушений покинути батьківщину та шукати притулку в чужій Америці, боровся з виснажливою бідністю, але не втрачав творчої сили. Вона, вже визнана ікона стилю, відчувала порожнечу за фасадом успіху. Їхня дружба, що спалахнула несподівано, поступово переросла у вир почуттів, який кинув виклик суспільній моралі та умовностям. Ця історія — не просто про роман, а про зіткнення двох геніїв, чия пристрасть змінила їхні життя та залишила слід в історії мистецтва.