☆

У бідному передмісті Ліми, де тиша ховає біль, живе молода жінка Фауста разом із матір’ю. Їхній зв’язок — це спів, у якому бринить пам’ять про часи терору, коли насильство Сендеро Луміносо залишало рани на тілах і душах. Мати розповідає, що Фауста успадкувала з молоком «молоко скорботи» — містичну недугу страху, яка передає травму поколінь і не дає спокою. Це історія про тиху ніжність і невимовний жах, про жінок, які вчаться жити з минулим, що ніколи не відпускає.