☆

Крістофер веде тихе життя на холодному узбережжі Ісландії після втрати дружини багато років тому. Його будні наповнені співом у чоловічому хорі, дзвінками до владної доньки Соні, яка тримає ресторан у сонному селі, та поверненням до сумної порожнечі дому. Коли проблеми з пам’яттю стають помітними, він іде до лікаря і чує діагноз: рання стадія Альцгеймера. Тепер йому потрібно впорядкувати свої справи, поки не пізно. Це стає початком подорожі всього його життя.

Дайго мріяв про велику сцену та музику, що торкається душі. Але доля привела його до тихого провінційного містечка, де замість овацій — тиша, а замість віолончелі — ритуальний інструмент. Він стає тим, хто готує померлих у їхню останню путь, і ця справа, сповнена краси, болю та гідності, поступово розкриває перед ним справжній сенс життя. Це історія про втрату й прийняття, про сором і гордість, про те, як найтемніші обставини можуть осяяти найглибші істини. Фільм змушує замислитися: чи справді я живу так, як маю?