☆

Дайго мріяв про велику сцену та музику, що торкається душі. Але доля привела його до тихого провінційного містечка, де замість овацій — тиша, а замість віолончелі — ритуальний інструмент. Він стає тим, хто готує померлих у їхню останню путь, і ця справа, сповнена краси, болю та гідності, поступово розкриває перед ним справжній сенс життя. Це історія про втрату й прийняття, про сором і гордість, про те, як найтемніші обставини можуть осяяти найглибші істини. Фільм змушує замислитися: чи справді я живу так, як маю?