☆

Берлін 1920-х років. Сліпуче сяйво міста, але його золото забруднене бідністю та злочинністю. Юна Вікі прибуває сюди з надією на краще життя, та реальність зустрічає її холодною байдужістю. Без даху над головою вона влаштовується продавчинею в розкішному універмазі, де саме борються за виживання його засновники. Та доля готує ще складніший поворот: Вікі закохується в вуличного піаніста Гаррі, який виявляється сином її боса. Прірва між класами здається непереборною, адже в батька на сина зовсім інші плани. Так починається історія кохання, якій судилося залишитися неможливою, але всупереч усьому — чи саме завдяки цьому — вона переживе цілі десятиліття.

У холодних стінах притулку, де замість тепла панує жорстокість, діти мріють про диво. Сувора пані Ландсфрід перетворила їхнє дитинство на безкінечну працю, а Різдво — на черговий день виживання. Коли маленька Інга та її друзі виходять на засніжену площу продавати сірники, байдужі перехожі не помічають їхніх замерзлих облич. Але серед холоду й розчарувань Інга згадує будинок, де колись була щасливою. Запаливши самотній вогник у покинутих стінах, вона віднаходить іскру надії, яка здатна зігріти навіть найхолодніше серце.

Після звільнення з концтабору Неллі Ленц опиняється в берлінській клініці зі спотвореним обличчям. Її подруга Лене наполягає на еміграції до Тель-Авіва, але Неллі шукає чоловіка Йоханеса, який, можливо, її зрадив. Коли вони зустрічаються, Джонні не впізнає дружину, але вражений її схожістю із загиблою. Він пропонує Неллі зіграти роль його покійної дружини заради спадщини. Шокована жінка погоджується, розриваючись між прощенням і помстою.