☆

Х століття. Північні моря стогнуть під ударами драконячих човнів, а землі Англії вкриваються попелом. Вікінги повертаються додому не лише з золотом — разом із здобиччю у суворі фіорди Датського королівства проникає чужий бог. Християнські хрести дедалі частіше здіймаються над язичницькими капищами, і це викликає лють тих, хто звик чути грім Тора, а не тиху молитву. Земля Скандинавії вмивається кров’ю у братовбивчих сутичках між старою та новою вірою. Посеред цього хаосу блукає самотній воїн — людина без імені, без бога і без жалю. Загартований у боях, він шукає лише одне: дзвінку монету за своє вміння вбивати. Одного дня він знаходить у лісі закривавлену дівчину, яку ледь не вбили фанатики-язичники. Воїн виносить її до найближчого села, де його зустрічає вдячний брат — місцевий вождь. Замість подяки той пропонує йому роботу: вигнати плем’я ортодоксальних язичників, які тероризують місцевих християн. Найманець вагається лише мить — адже віра його не обходить, а ось золото вирішує все. Та коли він береться за завдання, то розуміє: у цій війні немає невинних, а кров, пролита за чужого бога, може виявитися дорожчою за будь-який скарб.