☆

Х століття. Північні моря стогнуть під ударами драконячих човнів, а землі Англії вкриваються попелом. Вікінги повертаються додому не лише з золотом — разом із здобиччю у суворі фіорди Датського королівства проникає чужий бог. Християнські хрести дедалі частіше здіймаються над язичницькими капищами, і це викликає лють тих, хто звик чути грім Тора, а не тиху молитву. Земля Скандинавії вмивається кров’ю у братовбивчих сутичках між старою та новою вірою. Посеред цього хаосу блукає самотній воїн — людина без імені, без бога і без жалю. Загартований у боях, він шукає лише одне: дзвінку монету за своє вміння вбивати. Одного дня він знаходить у лісі закривавлену дівчину, яку ледь не вбили фанатики-язичники. Воїн виносить її до найближчого села, де його зустрічає вдячний брат — місцевий вождь. Замість подяки той пропонує йому роботу: вигнати плем’я ортодоксальних язичників, які тероризують місцевих християн. Найманець вагається лише мить — адже віра його не обходить, а ось золото вирішує все. Та коли він береться за завдання, то розуміє: у цій війні немає невинних, а кров, пролита за чужого бога, може виявитися дорожчою за будь-який скарб.

Поль Гоген колись був успішним біржовим брокером, але мистецтво вабило його сильніше за стабільність. Одружившись із данкою Метт-Софі, він мав п'ятеро дітей і, здавалося, міг прожити спокійне життя. Та пристрасть до живопису перемогла: залишивши біржу, він обрав шлях художника, розлучився з дружиною і переїхав до Парижа, де зблизився з поетом Стефаном Малларме. У фільмі Дикун розповідається, як Гоген, пам'ятаючи дитячі роки в Перу, завжди прагнув екзотики. У пошуках натхнення він вирушає на Таїті. Там він зустрічає Техуру — місцеву дівчину, яка стає його музою, але водночас приносить божевільну пристрасть і ревнощі. Саме на Таїті Гоген створив полотна, які згодом прославили його на весь світ.