☆

Ця історія про жінку, яка випередила свій час. Лідія Тарр — піаністка, чия гра могла б звучати у найкращих залах, але залишилася відомою лише вузькому колу. Вона не просто любила музику — вона жила нею, всупереч труднощам і упередженням епохи, коли жінці було майже неможливо отримати визнання. Наполегливість і талант привели її до Берлінського оркестру, де вона стала першою жінкою в елітному складі. Це розповідь про ціну мрії та силу мистецтва, що долає будь-які бар'єри.

Наприкінці XVIII століття молода художниця Маріанна прибуває на відлюдний острів у Бретані, де в розкішному маєтку їй замовляють портрет Елоїзи — доньки аристократки, яка готується до шлюбу з багатим міланцем. Елоїза відмовляється позувати, тож Маріанні доводиться видавати себе за компаньйонку для прогулянок. Щодня спостерігаючи за дівчиною, художниця потай малює її по пам'яті. Між ними зароджується тендітна близькість, яка поступово переростає у заборонене кохання. Та коли портрет буде завершено, обом доведеться зробити вибір між обов'язком і почуттями, що змінять їхні долі назавжди.

Париж кінця XIX століття. Марі, молода жінка, яка кидає виклик суспільним нормам, опиняється в центрі витонченого кохання та еротичного мистецтва. Її шлях переплітається з двома друзями: модерністським письменником П'єром Луїсом та майбутнім чоловіком Анрі де Реньє. Пристрасний роман із П'єром спалахує миттєво, але, піддавшись сумнівам, Марі обирає Анрі. Шлюб не гасить почуттів — таємні зустрічі з П'єром розпалюють заборонене кохання, яке поступово руйнує довіру Анрі. Для Марі цей любовний трикутник стає не лише драмою, а й шляхом до емансипації, де чуттєвість і свобода переплітаються в полуничному відтінку пристрасті.

Історична комедія переносить нас у витончену епоху початку XIX століття, де честь, пристрасть і трохи лукавства переплітаються в одну дотепну інтригу. Молодий офіцер Новель, відомий як невгамовний серцеїд, закохує в себе прекрасну Полін. Дівчина щиро вірить у його почуття, не здогадуючись, що для нього це лише чергова перемога. Вирушаючи на фронт, Новель обіцяє писати їй щодня, навіть поранений, і Полін, окрилена надією, присягається чекати. Та замість листів із поля бою вона отримує лише тишу. Щоб урятувати сестру від розпачу, Елізабет береться за перо й починає писати Полін від імені Новеля. Цей ніжний обман повертає дівчині радість і натхнення, а листування стає справжнім романом у листах. Комедія сягає апогею, коли Новель, який і гадки не має про витівку Елізабет, повертається з війни. Щаслива Полін кидається йому назустріч, але він навіть не пам’ятає, що колись кохав її. Тепер усе залежить від того, чи зможе справжнє почуття перемогти там, де почалося з жарту.